Prior to the formal re-opening of the Verkhovna Rada, its Chairman, Volodymyr Groysman has boosted the resilience of the Ukrainian people and their representatives in Kyiv: He stated that Ukraine's enemies aim at a further destabilisation of the country, including through disrupting the constitutional reform process. The Speaker’s point in case seems to have been proven on Monday 31 August: Just after Parliament had given its preliminary approval to the decentralisation section in the reformed constitution, a grenade exploded outside of the Rada building, killing a member of the National Guard and injuring many demonstrators. Mr. Groysman accused the forces behind the attack of derailing the constitutional process by imposing fear and by spreading false statements about the Constitutional reforms on the topic of decentralization.

A similar campaign of misinformation seems to be going on about another prospective reform, which requires a constitutional amendment: Ukraine’s ratification of the Rome Statute of the International Criminal Court (ICC). By joining the ICC system, and not only accepting the Court’s jurisdiction on ad hoc basis as it did this week for the second time, Ukraine can expand the legal toolkit for the protection of all people living in Ukraine against the most serious crimes under International Law, namely genocide, crimes against humanity and war crimes. In meetings with Ukrainian civil society activists, academia and Members of Parliament earlier this summer, however, a delegation of my organization, Parliamentarians for Global Action (PGA), was struck by the level of misinformation regarding the jurisdiction of the ICC. Allow me to highlight and rebuff the three most obvious pieces of misinformation that seem to have been spread either deliberately, or by accident, and contribute to preparing the ground for informed discussions in the society and Parliament of Ukraine on this topic.

First, and foremost, the false argument that, should Ukraine join the ICC club of law-abiding nations, Russia would immediately take advantage of this situation and inundate the ICC in The Hague with complaints against Ukrainian nationals. If this would be the intention and strategy of Moscow, why didn’t the Russian Federation ratify the Rome Statute of the ICC? Informed observers must remember that as recently as in May 2014, it was Russia the country that vetoed the referral of the Syrian mass-atrocity crimes to the ICC jurisdiction within the UN Security Council. The net-result of that conflict-situation has been the creation of a total-impunity zone where the most appalling crimes against humanity are committed on a daily basis by violent extremists, rebels and Governmental forces. By ratifying the Rome Statute, as Ukraine agreed to do with the European Union, the Government of Ukraine will protect its peoples from being further victimized and brought into a Syria-like situation.

Secondly, it is not true that Ukraine’s ratification of the Rome Statute will create obstacles to a peaceful solution of the current disputes with separatists and with neighboring Russia. In fact, on the basis of ratification, the ICC will only have prospective jurisdiction to investigate individuals that commit international crimes, and it will not bring about accountability process for crimes that might be covered by the amnesty clause contained in the Minsk 2 Peace Agreement. The ICC is a neutral, non-political court. In case national courts cannot effectively investigate and prosecute the most serious international crimes, which cannot be amnestied or pardoned under International Law, the ICC acts as a Court of last resort. Rome Statute ratification will ensure that no impunity can occur anymore for international crimes that could occur in the future and therefore provide a clear incentive for peace negotiators and leaders to make peace real, durable and based on justice, whether or not within the framework of a ‘Minsk 3’ peace deal. The ICC ratification will start to be legally binding from the first day of the third month following the deposit of the ratification at the United Nations. Hence, in case Ukraine would ratify the Rome Statute in October 2015, the Government, the rebels and their Russian backers will have time until 1 January 2016 to ensure that everything will be in place for an equitable peace-arrangement that will benefit the civilian populations of the Donbass and the entire country. In a nutshell, the fears that Rome Statute ratification would be an obstacle for the Peace negotiations with Russia are inspired by the desire of some to remain in a total-impunity zone and to continue to fight regardless of the basic tenets of international humanitarian law. The Government, Parliament and people of Ukraine should resist these propagandistic fears and act in the best interest of the State of Ukraine by joining the Rome Statute of the ICC.

Thirdly, some misperceptions have been generated around the fourth crime that is defined in the Rome Statute, the Crime of Aggression, which has been often mentioned as committed by pro-Russian separatists. Currently, the Rome Statute does not provide yet the ICC with active jurisdiction over the Crime of Aggression. Only after 30 ratifications of the 2010 Kampala Amendments to the 1998 Rome Statute, can this become a reality, scheduled for the year 2017. So far, only 24 out of the 123 States Parties to the ICC system have ratified the Kampala Amendments. By ratifying as early as possible the amended Rome Statute, Ukraine can proudly participate in this extremely important process of activating the ICC jurisdiction on the crime of aggression, which may be qualified as a “continued crime” and be prosecuted after the year 2017 if situations of unlawful occupation stemming from aggression would be persisting.

Ukraine expressed its intention of ratifying the Rome Statute 15 years ago by signing the Rome Statute in 2000 and it assumed responsibility to do so in September 2014 by the unanimous Rada’s approval of ratification of the Association Agreement with the European Union. Whereas many so-called Super-powers, like the US, China and Russia, have not yet joined the Rome Statute, 123 States – including all 28 EU Member States – have joined to compensate lack of military dominance in the aim to protect their citizens and humanity as a whole. Ukraine has everything to win by becoming the 124^th State party to the Rome Statute and shouldn’t allow its ambitions to reform the country be derailed by any force.

Перед офіційним відкриттям нової сесії Верховної Ради, спікер Володимир Гройсман закликав українців та їхніх представників у Києві до стійкості: він заявив, що вороги України мають на меті дестабілізувати ситуацію в країні, в тому числі, шляхом зриву процесу конституційної реформи. Схоже на те, що думка спікера була підтверджена у понеділок, 31 серпня. Як тільки парламент дав попередню згоду на положення про децентралізацію у реформованій Конституції, перед Верховною Радою вибухнула граната, котра вбила солдата Нацгвардії та поранила багатьох протестувальників. Пан Гройсман звинуватив сили, які стоять за організацією атаки, у перешкоджанні конституційному процесу через залякування та поширення неправдивих тверджень про конституційну реформу в контексті децентралізації.

Очевидно, що схожа дезінформаційна кампанія відбувається і щодо іншої майбутньої реформи, котра вимагає внесення змін до Конституції: ратифікації Україною Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Приєднавшись до системи МКС повністю, а не тільки шляхом визнання юрисдикції відносно окремих епізодів, що було зроблено минулого тижня, Україна зможе розширити наявний у неї правовий інструментарій захисту усіх осіб, котрі проживають на її території, від тяжких злочинів відповідно до міжнародного права, зокрема, геноциду, злочинів проти людяності та військових злочинів.

Під час зустрічей з українськими громадськими активістами, представниками наукової спільноти та народними депутатами влітку, делегація від моєї організації, “Парламентарії за глобальні дії”, зіткнулась з високим рівнем дезінформації щодо юрисдикції МКС. Я хочу виділити та відкинути три найочевидніші упередження, котрі, на мою думку, поширились або умисно, або й випадково, а також зробити свій внесок у підготовку дискусії на цю тему у парламенті та в суспільстві з тим, щоб всі її учасники володіли повною інформацією.

По-перше, ця неправдивою є теза про те, що, як тільки Україна увійде до «клубу законослухняних націй, котрі визнають юрисдикцію МКС», Росія негайно використає ситуацію на свою користь і засипле суд у Гаазі скаргами на українських громадян. Якщо б це було наміром чи частиною стратегії Москви, то чому ж Російська Федерація досі не ратифікувала Римський статут? Ті, хто відслідковує дану тему, повинні пам’ятати, що ще в травні 2014 року саме Росія наклала вето під час засідання Ради Безпеки на передачу справ щодо вчинення масових злодіянь у Сирії на розгляд МКС. Кінцевим результатом цієї конфліктної ситуації стало створення зони повної безкарності, де найбільш кричущі злочини проти людяності кожного дня вчиняються жорстокими екстремістами, повстанцями, чи бійцями урядових сил. Завдяки ратифікації Римського статуту, що також передбачено угодою між Україною та Європейським Союзом, український уряд зможе захистити своїх громадян від подальшої віктимізації та погіршення ситуації до рівня сирійського конфлікту.

По-друге, не відповідає дійсності й те, що ратифікація Україною Римського статуту створить перешкоди для мирного вирішення існуючих суперечностей між сепаратистами та сусідньою Росією. Насправді, після ратифікації МКС отримає юрисдикцію лише щодо майбутніх міжнародних злочинів, причому Суд не притягуватиме до відповідальності за злочини, котрі можуть підпадати під амністію відповідно до других Мінських угод. Міжнародний кримінальний суд – нейтральний та аполітичний. У випадку, якщо національні суди не можуть ефективно розслідувати та притягати до відповідальності за найтяжчі міжнародні злочини, МКС діє як Суд останньої інстанції. Ратифікація Римського статуту гарантуватиме у майбутньому неможливість уникнення покарання за міжнародні злочини і, таким чином, стане новим початком для мирних переговорів, де лідери прагнутимуть досягти реального, тривалого та справедливого миру, незалежно від того, здійснюватиметься це в форматі «Мінськ-3», чи в якомусь іншому.

Статут МКС набуває чинності з першого дня третього місяця після депонування ООН ратифікаційної грамоти. Отже, якщо Україна ратифікує Римський статут у жовтні 2015 року, уряд, сепаратисти та їхні російські поплічники матимуть час до 1 січня 2016 року, що впевнитись, що було зроблено все можливе для досягнення справедливих мирних домовленостей, котрі сприятливо вплинуть як на цивільне населення Донбасу, так і на цілу країну. Коротко кажучи, побоювання того, що ратифікація Римського статуту стане перешкодою для мирних переговорів з Росією зумовлені, в першу чергу, бажанням окремих осіб чи груп й надалі перебувати у зоні повної безкарності і продовжувати військові дії незалежно від основних принципів міжнародного гуманітарного права. Уряд, Парламент та народ України повинні протистояти цим пропагандистським залякуванням та, діючи в найкращих інтересах української держави, ратифікувати Римський статут МКС.

По-третє, відсутність правильного сприйняття ідеї ратифікації буває також пов’язаним із четвертим визначеним у Римському статуті злочином – злочином агресії, у скоєнні якого часто звинувачують проросійських сепаратистів. На сьогоднішній день, Римський статут не надає Міжнародному кримінальному суду юрисдикції щодо злочинів агресії. Це станеться лише після 30-ї ратифікації Кампальських поправок 2010 року до Римського статуту 1998 року, що попередньо заплановано на 2017 рік. Поки лише 23 держави-учасниці зі 123 ратифікували Кампальські поправки. Якнайшвидша ратифікація Римського статуту дозволить Україні взяти участь у надзвичайно важливому процесі поширення юрисдикції МКС на злочин агресії. Його можна кваліфікувати як «злочин, що триває», і випадки скоєння котрого можна буде переслідувати в судовому порядку після 2017 року, якщо ситуація з незаконною окупацією, спричиненою агресією, й надалі існуватиме.

Україна висловила намір ратифікувати Римський статут 15 років тому, підписавши Римський статут у 2000 році і взявши на себе відповідальність зробити це у вересні 2014 року під час одноголосного схвалення Верховною Радою України Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Хоч багато так званих «супердержав», на зразок США, Китаю чи Росії, поки не ратифікували Римський статут, 123 держави – включно з усіма 28 державами-членами ЄС – долучились, щоб компенсувати нестачу військових переваг задля захисту своїх громадян та людства в цілому. Схожим чином ставши 124 державою-членом, Україна може багато чого здобути — врешті, держава не повинна дозволити будь-яким силам перешкоджати її прагненням до реформ.

Автор: Доктор Девід Донат Каттін, генеральний секретар міжнародної організації “Парламентарії за глобальні дії”

Благодаря ратификации Римского статута украинское правительство сможет защитить своих граждан от дальнейшей виктимизации и ухудшения ситуации до уровня сирийского конфликта

Перед официальным открытием новой сессии Верховной Рады, спикер Владимир Гройсман призвал украинцев и их представителей в Киеве к стойкости: он заявил, что враги Украины стремятся к дальнейшей дестабилизации ситуации в стране, в том числе, путем срыва процесса конституционной реформы. Похоже, мнение спикера было подтверждено в понедельник, 31 августа. Как только парламент дал свое предварительное согласие на положение о децентрализации в реформированной Конституции, перед Верховной Радой взорвалась граната, в результате чего погибли трое солдат Национальной гвардии.

Господин Гройсман обвинил стоящих за организацией атаки в препятствовании конституционному процессу путем запугивания и распространения ложных утверждений о конституционной реформе в контексте децентрализации.

Очевидно, схожая дезинформационная кампания происходит вокруг другой будущей реформы, требующей внесения изменений в Конституцию: ратификации Украиной Римского статута Международного уголовного суда (МУС). Присоединившись к системе МУС полностью, а не только путем признания юрисдикции относительно отдельных эпизодов, что произошло на прошлой неделе, Украина сможет расширить имеющийся в наличии правовой инструментарий защиты всех лиц, которые проживают на ее территории, от тяжких преступлений согласно международному праву, в том числе, от геноцида, преступлений против человечности и военных преступлений.

Во время встреч с украинскими гражданскими активистами, представителями научного сообщества и народными депутатами этим летом, я столкнулся с высоким уровнем дезинформации касательно юрисдикции МУС. Я хочу отметить и отбросить три наиболее очевидных предубеждения, которые, на мой взгляд, распространились или преднамеренно, или даже случайно, а также сделать свой вклад в подготовку дискуссии на эту тему в украинском парламенте и в обществе с тем, чтобы все ее участники владели полной информацией.

Во-первых, неправдивым является тезис о том, что как только Украина войдет в «клуб законопослушных наций, признающих юрисдикцию МУС», Россия немедленно воспользуется ситуацией и засыплет суд в Гааге жалобами на украинских граждан. Если это было бы частью стратегии Москвы, тогда почему Российская Федерация до сих пор не ратифицировала Римский статут?

Те, кто следит за этой темой, должны помнить, что еще в мае 2014 года именно Россия наложила вето во время заседания Совета Безопасности ООН на передачу дел о совершении массовых злодеяний в Сирии на рассмотрение МУС. В результате создана зона полной безнаказанности, где вопиющие преступления против человечности совершаются жестокими экстремистами, повстанцами или бойцами правительственных сил. Благодаря ратификации Римского статута, что также предусмотрено соглашением между Украиной и Европейским Союзом, украинское правительство сможет защитить своих граждан от дальнейшей виктимизации и ухудшения ситуации до уровня сирийского конфликта.

Во-вторых, не отвечает действительности то, что ратификация Украиной Римского статута создаст препятствия для мирного решения существующих разногласий между сепаратистами и соседней Россией. На самом деле, после ратификации МУС будет иметь юрисдикцию только относительно будущих международных преступлений, при этом Суд не будет привлекать к ответственности за преступления, которые могут подпадать под амнистию согласно вторым Минским соглашениям. Международный уголовный суд нейтрален и аполитичен. В случае, когда национальные суды не могут эффективно расследовать и привлекать к ответственности за самые тяжкие международные преступления, и которые не могут попадать под амнистию согласно международному праву, МУС действует как Суд последней инстанции. Ратификация Римского статута будет гарантировать невозможность избегания наказания за международные преступления и, таким образом, станет новым началом для мирных переговоров, где лидеры будут стремиться к достижению реального, длительного и справедливого мира, вне зависимости от того, будет ли это происходить в формате «Минск-3», или в каком-либо другом.

Статут МУС вступает в силу с первого дня третьего месяца после депонирования ООН ратификационной грамоты. Следовательно, если Украина ратифицирует Римский статут в октябре 2015 года, то у правительства, сепаратистов и их российских сообщников будет время до 1 января 2016 года, чтобы удостовериться, что было сделано все возможное для достижения справедливых мирных договоренностей, которые благоприятно повлияют как на гражданское население Донбасса, так и на целую страну.

Боязнь того, что ратификация Римского статута станет препятствием для мирных переговоров с Россией обусловлена, в первую очередь, желанием отдельных лиц или групп и в дальнейшем находиться в зоне полной безнаказанности, а также продолжать военные действия вне зависимости от основных принципов международного гуманитарного права. Правительство, парламент и народ Украины должны противостоять этим пропагандистским запугиваниям и, действуя исходя из лучших интересов украинского государства, ратифицировать Римский статут МУС.

В-третьих, отсутствие правильного восприятия идеи ратификации также бывает связано с четвертым преступлением, которое выделяется в Римском статуте – преступлением агрессии, в совершении которого часто обвиняют пророссийских сепаратистов. На сегодняшний день, Римский статут не дает Международному уголовному суду юрисдикции относительно преступлений агрессии. Это произойдет только после 30-й ратификации Кампальских поправок 2010 года к Римскому статуту 1998 года, что было предварительно запланировано на 2017 год. Пока только 23 страны-участницы из 123 ратифицировали Кампальские поправки.

Скорейшая ратификация Римского статута позволит Украине принять участие в чрезвычайно важном процессе расширения юрисдикции МУС на преступления агрессии. Его можно квалифицировать как «преступление, которое продолжается», и случаи совершения которого можно будет преследовать в судебном порядке после 2017 года, если ситуация с незаконной оккупацией, вызвана агрессией, и в дальнейшем будет существовать.

Украина выразила свое намерение ратифицировать Римский статут 15 лет назад, подписав Римский статут в 2000 году и взяв на себя обязательства сделать это в сентябре 2014 года во время одноголосного одобрения Верховной Радой Украины Соглашения об ассоциации с Европейским Союзом. Хотя многие из так называемых «сверхгосударств», вроде США, Китая или России, пока не ратифицировали Римский статут, 123 государства – включая все 28 государств-членов ЕС – присоединились, чтобы компенсировать нехватку военных преимуществ для защиты своих граждан и человечества в целом. Подобным образом, став 124 государством-членом, Украина сможет много чего получить, в конце концов, государство не должно позволить любым силам препятствовать ее стремлению к реформам.